Результатом збройного конфлікту на Сході України є виникнення декілька нових груп населення, які потребують соціального захисту. А саме:
-
Цивільні особи, які перебували в полоні і потерпали від насильства та катувань, але не отримали інвалідність;
-
Цивільні особи, які перебували в полоні й отримали інвалідність;
-
Цивільні особи, які отримали тілесні ушкодження, пов’язані із збройним конфліктом, але не отримали інвалідність;
-
Цивільні особи, які отримали тілесні ушкодження, пов’язані із збройним конфліктом і отримали інвалідність внаслідок таких тілесних ушкоджень;
-
Окремою категорією жертв війни є непрацездатні члени сім’ї цивільних осіб, які загинули в полоні або через бойові дії.
За словами голови правління Громадського комітету захисту конституційних прав та свобод громадян Миколи Козирева, на даний момент відсутня єдина скоординована соціальна політика відносно цих категорій громадян України, немає консолідованої статистичної бази щодо жертв війни з початку бойових дій (2014 року), а також відсутній чіткий механізм надання відповідного соціального статусу і адекватної соціальної допомоги цивільним особам, які постраждали в ході збройного конфлікту.
«У той же час, українська влада не має морального права залишити своїх громадян, які не брали безпосередньої участі у бойових діях, але постраждали внаслідок збройного конфлікту, сам на сам зі своїми проблемами. Але ще важливішим у цьому контексті є імператив міжнародного і національного права», – зауважив пан Козирев.
Конституція і відповідне законодавство України зобов’язують органи державної влади створити належні умови задля медичної та соціальної реабілітації жертв війни, а також забезпечити цих осіб належними державними гарантіями соціального захисту й розробити механізми ефективного вирішення проблем цивільних жертв війни.
Голова правління Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива» Валерій Новиков наголошує, що через наслідки отриманого поранення, деякі цивільні особи не можуть продовжувати свою трудову діяльність на попередньому місці роботи, що відповідно впливає на їхній фінансовий стан. За результатами отриманих відповідей на запити до державних органів влади, можна зробити висновок, що в країні впродовж трьох з половиною років не створений єдиний реєстр обліку поранених цивільних осіб, відсутня інформація щодо їхньої кількості та потреб.
«У правовому полі України статус цивільних осіб, що отримали поранення в ході військового конфлікту не закріплений; відсутні пільги, компенсації та будь-яка інша допомога, яка на нашу думку, має надаватися державою цивільному населенню, постраждалому від обстрілів», – зазначив пан Новиков.
